Саме слово «гайдамаки» має турецьке походження і буквально означає – нападати, турбувати. Гайдамаками називали українських народних повстанців, які розпочали боротьбу з свавіллям польських панів. Гайдамацький рух розпочався приблизно в перші десятиріччя вісімнадцятого століття і тривав досить довго, аж до кінця 60-тих років того ж століття, згодом він вилився у величезне повстання, яке залишило в історіі України глибокий слід. Одне з найбільш грандіозних народних повстань на Західній Україні історія знає як «Коліївщину».

Від знедолених - до гайдамаків

Український народ дуже довго терпів знущання від панів та польських магнатів, але кожному терпінню надходить кінець. На початку вісімнадцятого сторіччя люди, які втікали від нелюдської долі, почали збиратися в низах Дніпра та утворювати загони. Перші гайдамаки – це хоробрі бунтарі, які повставали проти лихого відношення до кріпосного люду, та ставали на захист простого знедоленого народу. Люди звали їх своїми захисниками та справедливими лицарями.

 Поступово гайдамацькі загони утворили великий кіш, який збільшувався та розростався за рахунок селян-втікачів з усіх куточків України. Організатором посвтання під назвою Коліївщина став Максим Залізняк, який, вийшовши з дврей церкви Мотронинського монастиря в Свято Трійці, проголосив промову-заклик  українському народу до всенародного повстання проти гноблення польських магнатів, скасування панщини та відновлення Гетьманщини. Прямо до двору монастиря було підведено декілька возів, в яких була зброя. Ієромонах освятив вози зі зброєю і три сотні гайдамаків на чолі з Залізняком. Входячи в українські міста і села, вони скасовували всілякі роботи і податки польському панству та ліквідували панщину. Селяни зустрічали гайдамаків хлібом-сіллю, та приєднувалися до загонів повстанців.  

Поповнені загони просувалися все далі і далі.Всюди до них приставали нові люди, котрі не могли вже виносити тяжкого кріпацького життя. До загону Залізняка влітку 1768 року приєдналися козаки на чолі з ватажком  Іваном Гонтою. Усі разом вони вдалися до облоги міста Умані, де згодом вчинили розправу над польськими шляхтичами. Умань на той час стала столицею повстанців, де було проголошено відродження Гетьманщини, а Залізняка ( уже полковника) було визнано Українським гетьманом.

 Отож у ці часи панщина була повністю скасована, а українці добули свободи і стали вільними козаками. В Умані,Іван Гонта за свої заслуги перед українським народом був призначений полковником  та головокомандувачем війська повстанців. У цьому таки, 1768 році, знову почала (як і 120 років перед цим), відроджуватися державність України. Представникам уній пропонувалося або кидати православні українські села, або переходити в православну віру.

Все більша кількість українського населення приймала участь у русі Коліївщини. Такий стан справ породив страхи у короля польського, і той попрохав допомоги у російської цариці Катерини, щоб вона вислала своє військо на Україну. Гайдамаки в свою чергу мали надію, що російські вояки ідуть їм на допомогу. Обманним шляхом заманивши Гонту та Залізняка, ніби-то для переговорів, російський полковник Гур’єв дав наказ про їхній арешт.

Знищення гайдамаків

Об’єднавшись з польськими караючими загонами, російські солдати почали знищувати гайдамаків на підступах до Умані. Сотні та тисячі повстанців були повішані в містах та селах багатостраждальної України. Велика кількість була взята у полон, та переведена на суд до польського міста Кодні.

Страшні часи прийшли до українців: шляхтичі катували та вбивали народ український, а суди Росіїї карали повстанців побиттям та вічною каторгою в Сибіру. Великого гетьмана Залізняка також засудили до вічної каторги, але на шляху до Сибіру, він зробив спробу втечі. Першого разу його було спіймано разом із однодумцями, а при другій втечі Залізняк зміг приєднатися до загону російського бунтаря Омеляна Пугачова. Згодом під час селянського повстання він загинув,загубивши своє життя у боротьбі за свободу не свого народу а російських селян.

За наказами регіментара польського війська ,воєводства Київського Стемп-ковського ,козаків вішали, чвертували, катували, сажаючи на палі. Найжорсткіші розправи було вчинено з жителями Кодні, які підтримували гайдамаків.

 Зазнавши поразки на той час, Коліївщина на довгі століття залишалася,та і залишається на сьогодні в пам’ті народу, як приклад великого прагнення українців до свободи. Причинами великої поразки була неорганізованість гайдамацьких загонів, відсутність об’єднань окремих груп, що породило цілковиту стихійність руху і як наслідок -  цілковитий розгром.