Кожне місто, що налічує не одну сотню років, по своєму унікальне, неповторне та цікаве своєю історією. Особливо, якщо це таке неординарне місто, як Львів.Яка б не була погода у Львові - він неймовірний! Нашарування століть, епох породжує відлуння в архітектурних стилях, містоутворюючих будівлях та, звичайно ж, пейзажах міста, невід’ємною частиною яких є вулиці.

Найбільша вулиця Львова - Городоцька. Ця транспортна артерія міста має нині майже 7,5 км у довжину. В нинішньому вигляді вулиця об’єднала в собі три менші. Власне, вулиця Городоцька до ХVII ст. носила назву Широка. Це був шлях від торгового центру Львова і свого часу саме тут була постелена бруківка, яку зараз відновлюють до первозданого вигляду. Вулиця стала особливо важливою з відкриттям в 1861 р. залізниці. В 1933 р. до неї приєднали відрізок вулиці маєтка Богданівка. Третя складова вул.Городоцької - вулиця Святої Анни. Це була красива вулиця з одноповерховими будівлями. Саме тут була прокладена перша трамвайна колія.

Вулиця Вірменська — одна з найстаріших в історичній частині міста. Вона тягнеться від вул. Театральної в східному напрямку. Цей район історики називають «середньомістя», або «місто серед мурів». Вулиця відома, як центр вірменської общини Львова. Забудова вулиці виконана в стилях ренессанс, барокко та классицизм, а кам’яні будівлі тут мають велику історичну цінність.

Вулиця Івана Федорова — історична перлина міста - знаходиться в східній частині історичного середньомістя між Вірменською та Староєврейською вулицями. Бруківка, якою покрита вулиця, додає їй старовинного колориту. В 1971 р. три вулиці - Домініканська, Руська та Єврейська були перейменовані в вулицю Бляхарську, яку в 1949 р. назвали іменем Івана Федорова з нагоди 375-річчя друку першої книги на території України.

Личаківська вулиця на початку XIV ст. була невеличкою стежкою, що з’єднувала селище Вінники і Львів. Ця вулиця була початком шляху до Києва, а перший населений пункт на цьому шляху був Глиняни. Звідси й назва – «Глинянська дорога». В кінці XV ст. тут проклали дорогу і згодом у вжиток входить нова назва — Личаківська вулиця. Пізніше вона стала головною вулицею селища Личаків, що на ті часи – кінець XVI ст. – було настільки далеким передмістям, що його мешканці не вважали себе львів’янами.

Центром давньоруського Львова була сучасна площа Старий Ринок. Звідси беруть початок багато міських вулиць, але саме вузенькі кам’яні вулички цього району носять відбиток старовини і служать містком у давнину, що так неповторно відрізняє місто Лева від інших.