Територія сучасної Гуцульщини в Україні на зараз, це 6,5 тис. квадратних кілометрів. Цей край розкинувся в гірських районах Східних Карпат. Адміністративно ці землі входять до складу Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей України. Невелика частина Гуцульщини відноситься сьогодні до території Румунії.

Про гуцульщину і гуцулів

Серед жителів Західної України є кілька малих народностей, які виділяються в окремі групи, об'єднані за місцем проживання і культурними особливостями. Історично склалося, що у кожної з них є колоритні назви. Представників таких меншин називають бойками, лемками, покутянами і гуцулами. Всі ці етнографічні групи відрізняються особливою згуртованістю і культурною своєрідністю. Саме гуцулів можна віднести до найяскравішої в культурному і етнічному сенсі групи західних українців.

Гуцульщина - це унікальний історико-етнографічний край. Деякі історичні джерела оповідають про те, що на цій території раніше проживали давно-тюркські та східно-романські племена. Умови проживання уможливили розвиток скотарства з пасовищними формами випасу. Брак родючих земель став причиною розвитку ремесел і полювання.

 У 1918 році в Ясені зародилася Гуцульська Республіка. Історія повстання оповідає про те, як самовіддано гуцули протидіяли захопленню влади Угорщиною. Повстання було придушене силами румунської армії. Ясень був захоплений в 1919 році. Це і стало кінцем Гуцульської Республіки.

Гуцули відносяться до карпатського антропологічного комплексу, відрізняючись від інших східнослов'янських груп більш темним забарвленням волосся, широким обличчям і широкоовальністю його контуру.

У 1878 році, на думку відомого дослідника Я. Головацького, гуцулів налічувалося в Закарпатті – 15 384 чоловік, в Галичині - 79 031 осіб, в Буковині - 13 205. Разом всіх гуцулів до початку 20 століття налічувалося 107 610 осіб.

Перепис населення, який відбувся в Україні у 2001 році, показав, що всього 21 400 жителів сучасної України назвали себе гуцулами. З огляду на те, що більшість гуцулів відносять себе до українців, то вважаючи гуцулами постійних жителів Гуцульщини цю цифру можна сміливо збільшити в 10 разів. З урахуванням же великої діаспори в країнах Західної півкулі (тільки в США до 250 тисяч), чисельність гуцулів в світі визначається цифрою близько 2 мільйонів чоловік.

Походження назви гуцул

За однією з версій, таку назву народ отримав за неспокійний характер. Волохи (предки молдаван і румунів) так обзивали своїх сусідів, гірських поселян. «Гоц» або «Гуцул» буквально означало «розбійник». Гуцули ж самі себе називали «ірстені». Це слово походить від «селяни», тобто «селяни – ті, хто жив у горах.

Деякі етнографи схиляються до третьої версії. «Гуцули» – це назва невеличкого коника, який міг жити в суворих умовах Карпат. Гірські поселенці пересувалися з пасовища на пасовище за допомогою таких тварин, перевозячи на них свої пожитки. Саме тому їх і прозвали «гуцулами».

 Культурні особливості, побут і звичаї гуцулів

На думку дослідника карпатських горян В.І. Шухевича, який займався вивченням цієї етнічної групи в кінці XIX століття, горді гуцули - це красивий народ. Їм властива свобода рухів, відвага і спритність. Великий етнограф вважав, що проживаючи в горах, гуцули по-іншому бачили світ.

У гуцулів до XX століття, зберігалася традиція родо-кланових відносин. Існувала у них і кровна помста. М. Коцюбинський в романі «Тіні забутих предків», за яким було знято художній фільм, описує традиції вендети серед гуцулів. Ці факти мають документальне підтвердження. Навіть в середині XX століття в Карпатах були зафіксовані випадки вбивств, які мали підгрунтям кровну помсту.

 Улюбленою зброєю цього народу була бартка – невеликий топірець на довгій ручці. Такі завжди були при собі у чоловіків-гуцулів. Функціональність цього предмета виходить далеко за рамки кілки дров. На нього спиралися як на палицю, допомагаючи собі підніматися в гори. Держак бартки прикрашався візерунками. До сих пір в деяких сім'ях такі предмети передаються з покоління в покоління, як особлива цінність.

 Побут гуцулів був досить скромним. Крім бартки, гуцули відомі своїм музичним інструментом. Трембіта – різновид дерев'яної труби довжиною до чотирьох метрів, яку обертали березовою корою. За переказами вона могла бути виготовлена ​​тільки з стовбура дерева, в яке вдарила блискавка. Гуцули вірили, що це додає трембіті унікальне звучання.

 Улюбленим і характерним для гуцулів елементом одягу є безрукавка з овчини. В іншому вбрання етнічної групи схоже на одяг всіх карпатських горян. Виділяє їх лишень надмірна схильність до яскравих кольорів. Так відрізняється  святковий одяг гуцулів.З захопленням ми можемо подивитись на гуцульский одяг на старих гуцульських фотографіях,де Гуцули на фотографіях демонструють нам весь колорит своєї культури.

Одним з найбільш  яскравих його персонажів вважається Олекса Довбуш – найзнаменитіший ватажок опришків, які були гуцульськими Робін Гудами. Вони грабували багатіїв, щоб роздати награбоване бідним.