Віра в існування потойбічного світу народилася разом з людством: наші пращури вважали, що померлі можуть повертатися в світ живих і завдавати їм шкоди. Багато повір’їв пов’язано з вампірами – міфічними істотами, що п’ють кров людей і тварин. Згадки про них є в культурах багатьох країн, але батьківщиною упирів частіше за все називають Балкани, Карпати і Західну Україну.

Саме тому цікаво дізнатися, як уявляють цих створінь сучасні люди, та як їх зображували наші пращури, у що вірили слов’яни, намагаючись захистите себе і своїх рідних від упирів? Чи схожі українські вовкулаки на тих вампірів, фото яких можна побачити у журналах і на різних тематичних сайтах? І чи існують вони на наших землях зараз? На ці питання спробуємо відповісти далі.

Сучасні уявлення про вампірів

Характерні риси упирів у різних переказах дуже різняться. «Класичні» вампіри, фото яких можна побачити в Інтернеті, чи яких кінорежисери зображували у своїх фільмах, виглядають досить однаково: це худі люди з блідими або ж навпаки, досить темними шкірними покровами, у яких видніються гострі ікла, очі можуть бути білими або криваво-червоними. Вони не відображаються у дзеркалі, вдень сплять у трунах і бояться сонячного світла, а на полювання виходять лише вночі. У якості харчу їх влаштовує лише свіжа людська кров.

Так, у серіалі-екранізації відомої серії книг «Щоденники вампіра» Лізи Джейн Сміт ці істоти дуже красиві і ніяк не вирізняються від звичайних людей, якщо не брати до уваги їх ікла. Взагалі, можна стверджувати, що серед усіх страхітливих створінь, які стають героями фільмів, найбільш популярними є саме вампіри: кіно про них знімають кожен рік. 

Слов'янскі вірування у вампірів

Вважається, що слово «вампір» сербського походження, хоча слов’яни частіше використовують назву «вовкулак», яку придумав іще Пушкін (означає мрець-вампір). Згідно класичної легенди, що існувала в Європі до ХІХ сторіччя, вампіри – це жахливі монстри, що повстають із могил. У минулому вони були самогубцями, злочинцями, жертвами жорстокої насильницької смерті або ж ні в чому не винними людьми, яких вкусив вовкулак. Істоту можна вбити, встромивши в її серце кілок або щось срібне, бояться вони, окрім сонячного світла, розп’яття і свяченої води (ці прийоми можна побачити у багатьох фільмах про вампірів онлайн).

Згідно слов’янських легенд, вовкулаками стають люди, народжені у плодовій водній оболонці, що мають зуби чи хвіст, або ж ті, що були відлучені від церкви, загинули неприродною смертю, були поховані без дотримання особливих ритуалів. Наші пращури клали у труну розп’яття, закутували мерця у саван і фіксували його підборіддя, щоб він цей саван не міг з’їсти. Інколи навіть тіло проколювали кілками або ж розміщували над шиєю косу. Свідченням того, що поблизу є вампір, вважали загибель худоби і людей при дивних обставинах. В такому випадку підозрілих мерців ексгумували і перевіряли, чи немає на тілі відрослих нігтів і волосся, чи не тече по підборіддю кров тощо.

Для того щоб захистити свою родину від упирів, які за віруваннями слов’ян були потворними і страшними (на відміну від тих красивих створінь, що зображені у популярних серіалах, приміром, у «Щоденниках вампіра»), люди вішали у хаті часник і встановлювали у кутку розп’яття. Часто з цією метою використовували різні обереги та свячену воду.

В Україні різновидом вампіра є чупакабра – ця невелика істота, за повір’ями, вбиває тварин і висмоктує з них кров. У 2009-2010 роках у Київській та Чернігівській областях була справжня паніка – при загадкових обставинах гинула домашня худоба, а винуватили в цьому саме чупакабру. У багатьох регіонах країни і досі вірять в існування цього кровожерливого створіння, хоча, скоріш за все худобу вбиває тварина, що страждає на генетичні розлади.

Відомі вампіри , кіно про яких знімають найвідоміші режисери, а книжки пишуть кращі письменники сучасності, таємничі і загадкові створіння. Більшість розповідей про них – вигадка, проте є й ті, в яких є зерна правди. Часто істоти, що живляться кров’ю (кажани, п’явки, результат генних мутацій – загадкова чупакабра), стають прототипами головних героїв повір’їв і страшних оповідок, що щиряться світом.