Своїми підземними ходами, катакомбами можуть вихвалятися багато міст світу. Це й Париж, й Рим, й Одеса й, як не дивно, Львів. Якщо зпуститись під землю хоча б на 2-2,5 метри, то можна побачити, що весь простір під містом пронизує безліч тунелів та ходів, а саме місто знизу нагадує величезний мурашник.

Тут можна побачити й широку вулицю, освітлену безліччю ліхтарів, й безліч вузеньких провулків які оснащені тесаним каменем. А якщо опуститись ще нижче, то можна потрапити на рівень вузьких лазів. Враховуючи той факт, що Львів розташований на заболоченій місцевості, пустоти катакомб вже повинні були заповнитись водою, а місто обвалитись. Але факт залишається фактом. Нічний Львів з його катакомбами й досі існує.

Львівські катакомби

Свого часу львівські катакомби виконували декілька функцій. Функцію міської каналізації, місцевого кладовища, а часом й сміттєзвалища. Також в натрах підземних ходів була захована річка Полтва. Тобто, річку сховали в залізобетонний рукав і відвели під місто. Цю конструкцію можна вважати просто унікальною. До того ж на штучному залізобетонному підземному острові, посеред річки Полтва, стоїть будівля Львівського оперного театру. До того ж Львівські катакомб у всі часи використовувалися, як укриття під час війн, пожеж та інших стихійних лих.

Містикою вкрита вся історія існування Львівських катакомб. При розкопках були виявлені масові захоронення. В кімнатах коридорів підземних катакомб знаходили свій останній прихисток тіла померлих. Тіла померлих складали до однієї з таких кімнат і коли кімната повністю заповнювалась її замуровували, а тіла починали складати до іншого приміщення. Один з тунелів свого часу з’єднував чоловічий та жіночий монастирі. Було під землею окреме приміщення в якому збирались ченці та черниці з цих монастирів і навряд вони проводили там літературні читання.

Одна з містичних історій катакомб також пов’язана з ченцями. Фігуру ченця бачили на протязі 8 років, після того, як були розкопані катакомби. Це був образ монаха вдягнутого в біле пальто та з чорним хрестом на спині, що блукав підземеллям.

Львівський чорний ченець з підземель

Так до сих пір існує легенда про ченця, чий дух ще й досі блукає темними коридорами катакомб. За однією з версій, якось у місто Львів прийшов чернець з іншої місцевості. В своєму монастирі він займав певне соціальне становище. Адже, монастир це маленька держава зі своєю структурою та ієрархією. Кожен чернець повинен сумлінно служити Богу, поважати канони, що прийняті в цьому монастирі.

А прийшовши до Львова цей чернець не хотів бути звичайним ченцем, він хотів займати таке ж саме місце при монастирі, яке й займав в рідному монастирі. Таку поведінку місцеві ченці сприйняли як прояв гордовитості і непокори. А гординя, як відомо належить до одного з гріхів і її прояв, тим паче ченцем, вважається просто неприпустимим.

 Взяли місцеві ченці й зачинили бідолаху в келії Львівських лабіринтів. Келія – це таке приміщення, в якому жили монахи поодинці, а інколи по два чоловіки в одній. Там не повинно було бути нічого зайвого ані зайвих меблів, ані будь-яких інших надмірностей. В келії із меблів дозволялось розташовувати ліжко, стіл, стілець та максимум поличку для книжок. Ніщо не повинно було відволікати ченця-жителя келії від молитви.

Чернець повинен був проводити в келії весь свій час, коли не був присутній на службі чи літургії. В молитві він був повинен викупати провину й получити прощення своєму гріху. Через деякий час до цього ченця-самітника прийшов відвідувач. Ченці, служителі цього монастиря, дозволили їм побачитися. Впустили ченці мандрівника до келії ченця-грішника та залишили їх на одинці. 

Але пройшло дуже багато часу, а гість все не покидав приміщення келії. Тоді ченці почали перейматися, а не трапилось чи чого лихого с грішним ченцем чи його гостем. І вирішили подивитись, як у них справи. На стукіт в двері ніхто не відкликнувся, хоча ченці стукали дуже голосно і не почути їх було просто неможливо. Після того, як ченці, нарешті, потрапили до келії, вони дуже здивувались. Адже келія була порожня. А ні ченця, ані його гостя не було. Вийти назовні вони просто були не в змозі, бо двері келії були зачинені зі сторони коридорів. І самостійно вибратись звідти вони не могли.

Про те, що в келії були люди нагадував лише обривок паперу з якимись дивними позначками. І судячи з кольору цих знаків, зроблені вони були точно не чорнилами, їх колір нагадував колір крові. Судячи зі всього цього, без потусторонньої сили тут не обійшлося.

Все незвідане й таємниче завжди приваблювало людей. І в наш час кожен бажаючий може доторкнутись до загадки Львівських підземних тунелів. Отже коли будете у Львові, можете відвідати катакомби і побачити наскільки ці тунелі нескінченні й багато чисельні , костюмовані ентузіасти-добровольці розіграють сцени життя того часу для всіх бажаючих.